Проблема №3: Культурний шок

Підпроблема 3-б: Нове і старе

Багато в чому Лінукс починав свій шлях як хакреське хобі (прим. коректора: це архаїчне слово, що позначає системних програмістів, а не зломщиків). Він зростав і залучав все більше захоплених хакерів. Прошло досить багато часу, перш ніж не лише технарі навчилися запросто збирати придатні до експлуатації лінукс-інсталяції. Лінукс розроблявся під девізом «Від технарів, для технарів». І навіть сьогодні велика частина авторитетних користувачів Лінукса — відверті технарі (англ. “geeks”).

І цей його бік досить корисний: якщо у тебе виникає проблема із залізом або софтом, велика кількість технарів, готових вирішити проблему, — це визначений плюс.

Але з тих пір Лінукс дещо підріс. Вже є дистрибутиви, які майже кожен може інсталювати, навіть дистрибутиви, що працюють з CD-дисків і виявляють все твоє залізо без будь-яких втручань. Лінукс стає все більш привабливим для незосередженого користувача, який зацікавлений в ньому через те, що лінукс не схильний до вірусів і дешевий в апгрейді. Незрідка між цими двома таборами відбуваються тертя. Втім, важливо мати на увазі, що насправді від жодної з сторін не виходить реальної злості — лише недостаток порузуміння спричиняє проблеми.

По-перше, ми маємо жорстких технарів, які все ще за умовчанням вважають, що будь-який користувач Лінукса — такий же зосереджений технар. Це означає, що вони передбачають високий рівень знань, і це часто приводить до звинувачень їх в зарозумілості і неввічливості. І, кажучи по правді, так воно інколи і буває. Але досить часто буває і навпаки, заява: «Всі повинні знати це" — пихата. Але «Всі знають це" — зовсім не виглядає пихато.

По-друге, ми маємо користувачів-новачків, які намагаються здійснити перехід після довгих років використання комерційних ОС. Ці користувачі звикли до “коробочного” ПЗ, яке будь-хто може запустити і воно відразу запрацює. Тертя виникають, тому що перша група складається з людей, яким подобається розбирати свою ОС на складові частини і збирати її назад так, як їм подобається, тоді як друга група більш індиферентна до того, як працює ОС, поки та дійсно працює без збоїв.

Аналогічну ситуацію, щоб підкреслити проблему, можна знайти в прикладі з конструктором Лего. Уявимо собі наступне:

Новачок: Я хотів нову іграшкову машинку, і всі сходять з глузду з приводу того, які чудові можуть бути Лего-машинки. Ось я купив конструктор, але коли прийшов додому і відкрив коробку, там була всього лише купа цеглинок із зубчиками та інша нісенітниця. Де моя машинка???

Бувалий: Ти повинен сконструювати свою машинку з цеглинок.

Новачок: Що? Я не знаю, як робити машинки. Я не механік. Звідки я знаю як все це зібрати воєдино?

Бувалий: У коробці з конструктором лежить інструкція. Там детально пояснено, як з'єднати цеглинки разом, щоб зібрати іграшкову машинку. Тобі не обов'язково знати, як розробляються машини, просто слідуй інструкціям.

Новачок: Ну добре, я знайшов інструкцію. Весь процес займе години! Чому мені просто не продали іграшкову машинку, замість цього я зобов'язаний збирати її?

Бувалий: Тому що не всі хочуть зробити іграшкову машинку з Лего. З нього можна зібрати все, що душа побажає. У цьому і весь сенс.

Новачок: Все одно не розумію, чому не продають конструктор у вигляді готової машинки, щоб люди, які хочуть машинку, отримали її, а інші змогли б розібрати її на частини, якщо вже їм так хочеться. Ну та гаразд, я нарешті зібрав всі докупи, але деякі шматочки інколи відвалюються. Що з ними робити? Я можу приклеїти їх?

Бувалий: Це Лего. Він був розроблений, щоб розвалюватись. В цьому і є сенс.

Новачок: Але я не хочу, щоб він розвалювався. Я хочу просто іграшкову машинку!

Бувалий: Тоді на дідька лисого ти купив коробку Лего???

Майже кожному очевидно, що конструктор Лего не призначений для людей, яким потрібна просто іграшкова машинка. Ми не стикаємося зі спорами, подібними наведеному вище, в звичайному житті. Весь сенс конструктора в тому, що ти отримуєш задоволення, збираючи його, і можеш зібрати що завгодно. Якщо тобі нецікаво щось там збирати, Лего не для тебе. Це очевидно.

Наскільки справа стосується заядлого Лінукс-корістувача, настільки вищеописане має силу для Лінукса: це опенсорсовий набір софта, що повністю настроюється. Якщо ти не хочеш погратися трохи з компонентамі, навіщо тобі мучитися?

Але в недавньому часі безліч зусиль були прикладені для того, щоб зробити Лінукс придатним для не-хакерів; ми в ситуації, коли не за горами продаж заздалегідь зібраних Лего-наборів, щоб зробити їх привабливими для ширшої аудиторії (доречі цей час вже настав — прим. переклад.). І, значить, ми недалекі від діалогів, подібних до наведеного вище: новачки скаржаться на існування того, що стале співтовариство користувачів розглядає як фундаментальні риси, і обурюються з приводу необхідності читати інструкції, щоб отримати щось працююче.

Але скарги на те, що існує надто багато дистрибутивів, або що в софта надто багато налаштувань, або що він не працює ідеально «з коробки», — подібні до скарг на те, що з Лего можна зібрати надто багато різних моделей, і неприйняття того факту, що вони можуть бути розібрані назад по цеглинці та зібрані у вигляді багатьох інших речей.

Отже, для уникнення проблеми 3-б, пам'ятай лише, що сьогодняшній Лінукс — не той, що був колись. Найбільша і найбільш необхідна частина Лінукс-співтоваріства — хакери і розробники — люблять Лінукс, тому що вони можуть налаштувати його так, як їм подобається, хоч і доводиться збирати його перед тим, як використовувати.

Цей текст є перекладом оригінальної статті Домініка Хамфрі (Dominic Humphries) Linux is NOT Windows на українську мову.
Ця робота розповсюджується за ліцензією Creative Commons: Attribution-Noncommercial-Share Alike