Використання неліцензійного програмного забезпечення є порушенням авторських прав його власників і давно вже отримало назву комп’ютерного піратства. Ні для кого не секрет, що це явище є надзвичайно поширеним в Україні.

Оригінал статті

Публікується зі скороченнями.

Тихе болото

Юридичний представник Business Software Allience в Україні, що відстоює інтереси найбільших виробників програмного забезпечення в світі, Владислав Шаповал зазначив у коментарі ZAXID.NET, що останніми роками в нашій державі настала «болотяна стабільність», коли ситуація суттєво ані погіршується, ані покращується: «Комп’ютерів і ноутбуків з року в рік продається щораз більше, а ліцензійного програмного забезпечення у кращому разі продається стільки ж, скільки й продавалося. Підозрюю, що за підсумками 2009 року рівень піратства зріс на 2%. Рівень кількості перевірок, судових позовів, судових рішень, рівень активності у цій сфері залишається стабільним останні 5-6 років. І за економічного рівня розвитку, збільшення рівня комп’ютеризації, це означає, що ми відходимо назад. До кризи все рухалося по інерції, а в кризу відбувся певний відкат у цій сфері. Проблема піратства в Україні знову постає дуже гостро, і це при тому, що ринок України є дуже цікавим для правовласників ліцензійного програмного забезпечення».

 Незарегульований Інтернет

Важливим чинником цього є те, що в Україні не вдається кардинально зменшити пропозицію піратських продуктів. Завдяки зусиллям правоохоронних органів та Департаменту інтелектуальної власності обсяги продажу піратських дисків на ринках, на вулицях значно зменшилися, однак користувачі почали скачувати програми з Інтернету. У той же час в Україні не має законних можливостей притягати до відповідальності осіб, що розміщують піратські програми для вільного скачування в Інтернеті. Законопроект, який передбачав обов’язок провайдерів розкривати на запит правоохоронних органів інформацію про їх користувачів наштовхнувся на серйозний спротив електронних ЗМІ, і так і не був прийнятий.

«У нас не можливо притягнути до відповідальності особу, яка в мережі Інтернет надає можливість скачувати програми. Інтернет-провайдери не зобов’язані розкривати, за запитом правоохоронних структур, хто ховається за певним IP. Це можливо лише в межах кримінального провадження, а кримінальне провадження порушується, якщо є відповідна інформація про особу», - прокоментував В.Шаповал.

За інформацією ВSA, новим потужним джерелом поширення неліцензійного програмного забезпечення в Україні стали сервісні центри комп’ютерної техніки. Неліцензійні програмні продукти встановлюють і на нову техніку, і на здану в ремонт. Причому часто клієнти не свідомі цього.

Перевірку на Вас!

Перевіряти, чи ліцензійними програми користуються суб’єкти господарювання, мають право інспектори Державного департаменту інтелектуальної власності та спеціально визначені працівники управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю.

В Україні за порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності передбачено адміністративну відповідальність (ст. 51-2 Адміністративного кодексу України) (комп’ютерне піратство) та кримінальну (ст. 176 Кримінального Кодексу України).

Як пояснюють фахівці, вид відповідальності, до якого притягують суб’єктів господарювання, залежить від розміру завданої шкоди. Контрольною точкою розподілу є сума у 20 неоподатковуваних мінімумів, що застосовуються в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, яка торік становила 6 тис. 50 грн.

Ціна питання

Фактично, щоб постало питання про кримінальну відповідальність перевіряючим достатньо виявити на кількох комп’ютерах на фірмі неліцензійні операційні системи Windows чи пакетів Microsoft Office та по одному значно дорожчому продукту Adobe чи AutoDesk.

Перевірка відбувається у формі візуального огляду, спеціальних програм для визначення автентичності програмного забезпечення не використовується. Якщо керівник підприємства чи відповідальний працівник подадуть докази ліцензійності програмного забезпечення – ліцензійні угоди, оригінальні носії з упаковками, сертифікати справжності програмних продуктів, та фінансові документи – квитанції, накладні, які підтверджують його придбання для господарської діяльності підприємства, то на цьому перевірка закінчиться.

Головним доказом ліцензійності програмного продукту більшості провідних виробників виступають сертифікати автентичності, що випускаються у формі наклейок на упаковці з ПЗ або на корпусі комп’ютера.

Якщо певного доказу не виявиться, приміром наклейки є, однак платіжки не збереглися чи навпаки, то вони у телефонному режимі контактують із правовласниками, і з’ясовують, чи купував цей суб’єкт господарювання згадувані програмні продукти.

Якщо ж підтвердити ліцензійність використовуваного програмного забепезчення нічим, то його системні блоки або вінчестери вилучають для експертизи.

Заплатити двічі

Під час експертизи встановлюється, які і скільки неліцензійних продуктів використовувало підприємство. Встановлюється розмір заподіяної правовласникам шкоди. Збитки підраховують на основі недоотриманих прибутків правовласників. Для розрахунку береться середня ціна на «коробкову» версію продукту у роздрібних точках продажу, а вона є не найнижчою.

Коли розмір шкоди визначено, стає зрозуміло, яку справу треба порушувати – адміністративну чи кримінальну.

За адміністративне правопорушення передбачено штрафування від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян із конфіскацією і знищенням носіїв з піратськими копіями програм. Кримінальний Кодекс передбачає відповідальність за завдання правовласникам матеріальної шкоди у значному розмірі – від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами до двох років чи позбавленням воді до двох років. За завдання матеріальної шкоди у великому розмірі – штраф від 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі від двох до п’яти років, з конфіскацією і знищенням піратського ПЗ. За завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі – штраф від 2 тис. до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі від трьох до шести років, з конфіскацією і знищенням піратського ПЗ. Можлива й заборона займатися певною діяльністю або займати окремі посади до трьох років.

За кримінальне правопорушення передбачено штраф до 51 тис. грн, виправні роботи, позбавлення волі до 6 років. Додатково – конфіскацію носіїв з піратським ПЗ.

Крім того, якщо правовласники таки прагнуть відшкодування заподіяної шкоди, то паралельно подають цивільний позов. Зазначимо, що верхня межа відшкодування торік становила понад 43 млн грн. Тобто можна заплатити двічі – і державі, і правовласнику.

Хто винен?

Часто виникає питання, хто відповідатиме: працівник, на чиєму комп’ютері знайшли неліцензійну програму чи керівник підприємства. Загалом це стосується офіційно визначених відповідальних осіб – керівника підприємства, ІТ-менеджера. Проте якщо працівники, отримавши в розпорядження комп’ютер, підписували внутрішній договір, що несуть відповідальність за програмне забезпечення, яким користуються, то відповідальності перед правоохоронними органами їм не уникнути.

Що ж до цивільної відповідальності перед правовласниками, то вона поширюється на юридичну особу – фірму, компанію.

Довідка ZAXID.NET

Розмір шкоди розраховують на підставі закону «Про податок з доходів з фізичних осіб», яким визначено, що у нормах адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги розміром 50% однієї мінімальної, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. З 1 січня 2009 року розмір мінімальної зарплати становив 605 грн.

Тобто розмір матеріальної шкоди, завданої правовласнику у 2009 році становив:

у значному розмірі – 6 050 грн;

у великому розмірі – 60 500 грн;

в особливо великому розмірі – 302 500 грн.

Юлія Поліковська  для ZAXID.NET - 17.03.2010