Знайомство з Лінукс

 оє знайомство з Лінукс почалося майже десять років тому. Але ні до чого гарного не призвело. Мій перший дистрибутив,- а це була Mandriva 8,- був для мене "Чорним ящиком". Основним заняттям під час роботи з ним було багатократне перевстановлення та розставляння пташечок вибору програм під час інсталяції. Більшість часу було витрачено на вчитування в англомовні описи програм у прагненні зрозуміти, що саме ця програма робить.

Так на цьому моє знайомство з Linux відклалося на декілька років, протягом яких я робив спроби встановити і налаштувати робочу систему, але максимум, чого я досягнув - дістав сусіда по кімнаті в студентському гуртожитку постійним писком з динаміка комп'ютера. Я перепробував декілька різних дистрибутивів в студентські роки. Але завжди чогось не вистачало і доводилося повертатися до "рідної" Віндовс 2000. Оскільки ХРю на той час не виправдовувала кількості ресурсів яких вимагала.

Як мені тоді хотілося, щоб хтось взяв мене за руку. Допоміг у вирішенні елементарних з сьогоднішнього погляду питань. Але доводилося боротися самотужки, бо так звані "гуру", старші на декілька курсів, в основному розбиралися лише, як налаштовувати сервери. А мені хотілося десктопа. Гарного десктопа. Це і понукало мене зробити серію відеоуроків [1], які допоможуть початківцям приборкати цього потужного і чудового звіра.

Але трапилося неминуче. Вже на одному із старших курсів на день студента годинки так в 2 ночі мені друг допоміг познайомитися з новим і дуже цікавим дистрибутивом. Але справа не в дистрибутиві. Справа в тому, що під час його встановлення операційна система від Біла !!Ґейтса повністю померла, і мені більш нічого не залишалося, як доводити свій Лінукс до ладу. Що, між іншим, викликало ще порцію насмішок з боку сусіда по кімнаті. Незважаючи на насмішки, за досить короткий термін в мене працювали всі необхідні мені функції. І тут я почав розуміти, в чому сила Відкритого програмного забезпечення і, в тому числі, Лінукс.

Перше, що мене приємно здивувало - що під Лінукс немає вірусів. Відчуття захищеності вашого комп'ютера просто чудове. Якраз це відбувалося в ті часи, коли в мережі гуртожитку ходили табунами "троянські коні", повзали "черви" та програмки, які дозволяли одним натиском кнопки перезавантажити будь-який комп, підключений до мережі, попередньо стягнувши з нього особисті фото. Активно ставилися всякі програмки, які тим чи іншим чином захищали машини від цього лиха, звичайно, гальмуючи роботу комп'ютера так, що інколи мишка відмовлялася рухатися по екрану.

А я в цей час просто не переймався проблемами. Мене всі ці розмови про новий вид Черв'яка, якого не бачить якийся-там доктор, просто обходили мимо. Цікавий також той факт, що багато людей не вірило, як так може бути, що це за система така неправильна, під яку відсутні віруси. Я й досі таких зустрічаю. Нещодавно, коли я на зйомній квартирі підключався до Інтернет, мене працівники провайдера "Воля-Кабель" активно попереджували про те, що треба ставити антивірус, щоб не відключили від мережі. Коли я сказав, що в мене Лінукс, то вони тільки плечима захитали, мовляв, - “ну і що ?” І на мої спроби пояснити, що віруси мені не загрожують, тільки подумки покрутили пальцем біля виска.

Друге, що мене привабило - це швидкодія системи. Не буду говорити, що програми працюють в десятки разів швидше, бо це буде неправдою, але в декілька разів різниця є. Та головним виявилося те, що швидкість роботи системи залежить лише від кількості запущених програм і зовсім не залежить від кількості встановлених. Для мене це було відкриттям. Скільки разів я пробував на невинно-чисту операційну систему від дядька Біла встановити всі мені необхідні програми, щоб потім зробити образ диску і мати можливість відновлювати систему разом з програмами в будь-який момент. З сумом я помічав, що десь після десятої програми комп'ютер безнадійно починав гальмувати. І це при системі віком в декілька днів! Зараз на моїй Лінукс-системі встановлено порядку декілька сотень програм і вона така ж швидка, як і щойно встановлена.

Ще мене дуже дратувало яким чином Windows працює з віртуальною пам'яттю. Коли відійшовши від комп'ютера на 20 хвилин, приходиш, ворушиш мишкою, і комп'ютер замислюється на декілька десятків секунд, а то і хвилин, щоб завантажити з вінчестера дані в оперативну пам'ять. Це при тому, що диспетчер задач показує використання менше половини. В Лінуксі розділ підкачки починав використовуватися тільки при 100% заповненні оперативної пам'яті.

Ну, і звичайно вас привабить величезна кількість програм доступних, як то кажуть, “з коробки”. Деякі будуть доступні відразу після встановлення, а деякі можна буде вибрати з великого списку відразу ж після встановлення системи. Про ці програми через деякий час теж буде серія відеоуроків в тому ж розділі [1]. Також цікавим фактом є доступність більшості з цих програм під інші операційні системи, такі як Microsoft Windows ta MacOS. Прикладом можуть бути Mozilla Firefox, Open Office, Stardict, Mozilla Thunderbird, Gimp, Audacity. Та багато-багато інших.

Якщо ви хочете оцінити всі перелічені та неперелічені переваги, раджу переглянути відеоуроки [1] та самим пересвідчитися в легкості встановлення системи.

Сьогодні в мене вдома та на робочому комп'ютері встановлено лише ОС Лінукс. І хотілося щоб побільше людей ознайомилися з цією потужною та вільною системою та великою кількістю програм, багато з яких професійного рівня. Щоб діти в школі вивчали не порядок дій, інтерфейс програм, а принципи та механізми роботи. Бо на сьогодні, як сказав Юрій Радченко — координатор UAFOSS [2] — “якщо взяти рядового користувача і дати йому схожий програмний продукт, але в ньому кнопочка буде на ліворуч, а праворуч — він стає цілком безпорадним”. Про яку вже творчість тут може йти мова ?

Так що закликаю вас обирати свободу. Свободу дій і свободу у ваших мізках.