В Юніксах (і в Лінуксі зокрема) паралельно співіснують консоль - чорний екран з білими літерами та Х-оболонка - графічний інтерфейс. Тобто, якщо ви захочете, ви можете слухати музику, дивитися фільми, сидіти в асьці в консолі, є спеціальні консольні веб-браузери, тобто, в принципі, в консолі можна зробити все. Але чи є це зручним для звичайних юзерів? Ні.
Ми, а особливо ті з нас, хто звик до простоти Windows, хочемо відкривати файл або запускати програму, одним кліком миші. Саме для нас створено безліч десктоп менеджерів на будь-який смак: Gnome, KDE, WindowMaker, Fluxbox, Xmanad, IceWM тощо.
Отже, я хочу сказати декілька слів про кожен з десктоп менеджеров, з якими особисто я мала справу. Це не інструкція з застосування, а огляд можливостей, недоліків та переваг.
Gnome - один з найпопулярніших і найдосконаліших десктоп менеджерів. Він має дуже багато утіліт, якими можна виконувати майже усі функції адміністратора: налаштовувати мережу, керувати користувачами, принтерами, давати доступ по мережі до певних файлів - отже, як у Windows, виконувати усі функції, користуючись графічним інтерфейсом. Також програми, які йдуть разом з Гномом, дозволяють налаштовувати різні комбінації клавіш, визначати розкладку клавіатури, встановлювати на одну з панелей задач (у Гномі їх дві) індикатор розкладки, індикатор погоди, індикатор заряду батареї для ноутбуків, індикатор завантаженості системи, годинник тощо. Крім того, можна налаштовувати графічні ефекти, такі як "кубік" при переміщенні між стільницями, пересування вікон з "тремтінням" тощо.
Також не варто й говорити про те, що в Гномі ви можете змінювати картинку на стільниці, тему, робити зручним для себе розташування панелей. До складу програм, які за замовчуванням ставляться разом з Гномом, входить і безліч ігор: карткових, ігор на дошці, логічних ігор, простих "стрілялок", також входять прості переглядачі файлів, зображень, відео, програвачі музики, програми, які малюють, роблять скріншоти тощо.
Отже, як ми побачили, Gnome має безліч переваг:
Єдиним недоліком, який я можу назвати, є:
KDE - це найголовніший конкурент Гнома. Там теж є свій набір утіліт для адміністрування системи. В принципі, є усі програми, аналогічні програмам Гнома, особисто мені їх зовнішній вигляд подобається більше, ніж гномівських програм. KDE також дозволяє налаштовувати графічні ефекти.
KDE досить сильно схожий на Windows зовні, при бажанні можна погратися з темами, малюнками стільниці, налаштувати мелодію на вході і зробити KDE взагалі копією Windows.
Разом з KDE ставляться непогані програми для офісу, освітні програми для дітей тощо. Одним з недоліків є те, що далеко не все, що автоматично ставиться з ним, добре працює. Крім того, в КДЕ 3 є проблеми з індикатором розкладки клавіатури.
Варто сказати декілька слів про КДЕ 4. Хоча що там казати, це просто, як кажуть, ляля, з такими графічними ефектами, що Windows Vista і не снилося!!! Я раджу спробувати його. Це справді чудово! Я користувалася ним приблизно 2 тижні, а потім повернулася до звичного мені WindowMaker, про який мова піде далі.
Отже, перевагами КДЕ є:
Недоліками КДЕ є:
Якщо ваш комп'ютер досить слабенький, то він може зависати при роботі з такими потужними менеджерами, як Гном або КДЕ. Одним із способів оптимізації роботи такої машини є користування "легшим" десктоп менеджером.
На перший погляд, WindowMaker може показатися менш зручним, ніж Гном або КДЕ, але попрацювавши з ним декілька днів, до нього звикаєш і вже не можеш відмовитися. На моєму лептопі я користуюся ним вже майже півроку, я декілька разів пробувала щось інше, але найбільше через 2 тижні поверталася до WindowMaker.
У середовищі WindowMaker можна користуватися програмами з Гнома або КДЕ, тобто теж робити усе адміністрування з графічного інтерфейсу. У WindowMaker іконки відкритих програм та програм, які можна відкрити однім кліком миші, мають вигляд квадратиків з відповідним логотипом. Розмір квадратиків регулюється.
Програми, іконок яких немає на стільниці, можна відкрити з меню, яке з'являється при натисканні на робочому столі правою кнопкою миші. Разом з WindowMaker ставиться утілітка WindowMakerConf - утілітка, яка дозволяє обрати малюнок на стільниці, теми, кольори вікон, квадратиків, склад меню, поведінку вікон, програми, які запускаються при старті WindowMaker.
Також можна встановити собі інтикатори: погоди, батареї, годинник. А індикатор завантаженості системи досить цікавий - там плаває качка у воді і чим вища завантаженість системи, тим більше води!
Отже, основними перевегами WindowMaker є:
Щодо недоліків цього десктоп менеджера, то я таких не знаю. Єдине, що мені не дуже подобається, що немає простого текстового файла, куди можна прописати налаштування меню, малюнок на стільниці тощо.
Fluxbox трохи схожий на WindowMaker. Цей десктоп менеджер теж підходить для слабеньких комп'ютерів. На відміну від WindowMaker Fluxbox не має іконок-квадратиків на робочому столі, але має панель, на якій показано відкриті вікна. Цю панель можна зробити вспливаючою.
Цей простий, але дуже зручний десктоп менеджер має усі переваги WindowMaker і крім того, він дуже просто конфігуриться - просто прописується в текстовий файл шлях до малюнка на робочому столі, програми, які треба запускати, коли стартує Fluxbox, структуру меню, причому в файлах є зразки.
Отже, Fluxbox - це простота і надійність, це можливість зробити вашу стільницю такою, як ви забажаєте незважаючи на характеристики вашого комп'ютера.
Ми розглянули 4 десктоп менеджера. Насправді, їх набагато більше. Є ще менеджери, схожі на Гном, наприклад, Xfce, а ось IceWM - схожий на Windows 98. Є більш складні, такі як Xmanad - на ньому можна зазделегідь вказати, де буде розташоване певне вікно, і за рахунок цього система матиме набагато менше навантаження, тому що задіяні будуть лише області екрану, де справді відкрите вікно, а не весь простір, як в інших десктоп менеджерах.
Отже, на тему десктоп менеджерів можна писати і писати, тому, якщо хтось захоче поділитися враженнями від роботи з якимись із них - як кажуть москалі, милости просим!
[1]
Links:
[1] http://grusha.org.ua